Пукас Ніна

Ніна Пукас оселилась у м. Проскурів (нині – м. Хмельницький) у 1937 р. Згодом улаштувалася домогосподаркою до місцевої вчительки Фріми Стернік, яка проживала зі своїми дітьми: чотирирічною Ельдіною та однорічним Геннадієм. Жінки заприятелювали. У 1940 р. Ніна народила доньку Галю, і Фріма запропонувала їй переїхати до їхнього будинку.

У липні 1941 р., окупувавши місто, німці почали переслідування євреїв. До того ж Фрімина оселя вщент згоріла й жінки з дітьми опинилися на вулиці. Ніна вирішує врятувати ситуацію: заявляє окупаційній владі, що вона мати трьох малюків, що всі документи згоріли й вони не мають де жити. Ніні виділили кімнатку, в яку вона в’їхала з дітьми, а Фрімі довелося діставатись житла вночі, таємно, щоб уникнути стороннього ока.

Восени 1941 р. євреїв окупованого м. Проскурів почали знищувати. Залишатися в місті ставало небезпечно. Ніна відправила Фріму до свого брата в сусіднє село. На жаль, дорогою єврейку схопили і стратили.

Облави у місті почастішали. Прийшли окупанти й до Ніни, яка прихистила на той час у своїй квартирі незнайому втікачку з гетто. Жінці дивом вдалося уникнути покарання, переконавши німців, ніби вона уявлення не мала, що то єврейка. А про те, що в них перед очима ще й двійко єврейських дітей, непрохані гості навіть не здогадалися.

У березні 1944 р. частини Вермахту було витіснено з м. Проскурів. Відтак Ельдіну та Геннадія розшукали родичі, але ті навідріз відмовилися покинути Ніну, називаючи її мамою, а маленьку Галю сестричкою.

У 1994 р. Яд Вашем визнав Ніну Пукас Праведником народів світу.